Пішовши шляхом технологічного прогресу, людство прийшло до виснаження усіх своїх матеріальних та енергетичних ресурсів. Цивілізація, котра має на меті лиш накопичувально-споживацькі інтереси, цивілізація, котра не веде до саморозкриття Людини як Божественної Сутности (Атмана) і заперечує трансцендентне, а отже заперечує Першоджерело - така цивілізація приречена на загибель. І маємо ті підтвердження у вигляді краху найбільших людських цивілізацій, у вигляді тисячоліть, які шлейфом тягнуться за нами, нагадуючи як про здобутки так й про помилки. На жаль, низька мораль або її повна відсутність, мізерний рівень освіченості, з точки зору своєї усвідомленості на цій планеті, не дозволяє сучасникам зробити потрібних висновків. Блокування на рівні усіх чакр, починаючи з самого дитинства, призвело до жахливих наслідків, виродження, викорінення людства. Замість раси повноцінних людей перед нами постають якісь гіпертрофовані істоти, не здатні ні на високі почуття, ні на вчинки, ні на роздуми. На фоні цих руїн, будь-яка розумна істота постає Просвітленою, покликаною вести за собою та навчати. Основою цієї науки є повернення до споконвічних цінностей, досягнення стану Творця - господаря своєї Долі та отримання Прани - енергії, без якої наше життя не мислиме. Звідки ж брати цю енергію? Її джерелом є саме життя, Всесвіт і Природа - наша Праматір, яка являє собою цілком самодостатній організм, спроможний надихати, зцілювати та пробуджувати. Земля накопичує пам'ять, вбираючи наші думки та допомагаючи їх реалізувати. Її природні стихії творять Божественну досконалість, несучи гармонію перебування на цій землі. Воістину, не існує іншого раю, аніж той, що маємо тут. Отож, потрібно вміло прожити своє життя в досягненні повної самореалізації, в досягненні Божественного задуму, пізнання котрого і є тим оспіваним щастям, тим Заповітним Царством, яке шукали і знаходили деміурги усіх часів. Сприйняти Природу і її світ не як безмозглу і бездушну твар, матерію, а як проявлення Всевишнього, як Мати, яка дає нам пізнати самих себе.